реж. Нільс Больбрінкер та Томас Тільш

Німеччина, 2018

Мова: німецька з українськими субтитрами

Фільм доступний з 9 квітня, 17:00 до 11 квітня 21:00

Кількість доступних переглядів: 312

СУПУТНІ ВІДЕО

СИНОПСИС

Сприяти розвитку суспільства за допомогою мистецтва — саме такою була офіційно задекларована мета Баугаузу. Філософія школи полягала у тому, що прикладне мистецтво мало відповідати потребам «нової людини», для чого перший директор Баугаузу Вальтер Ґропіус збирався об’єднати найрізноманітніші види мистецтва й ремісництва.

Маніфест Баугаузу — повна відмова від декоративності на користь функціональності, стирання межі між художниками та ремісниками. Будь-який художник має знати прикладні техніки, вміти працювати руками, а отже, розуміти структуру й призначення кожного об’єкту, над яким працює. Саме функціональність стала основою усіх предметів та архітектурних проєктів, що створювалися учнями й майстрами Баугаузу.

Згадайте хоча б шахи Гартвіґа — форма кожної фігури вказує на її можливий напрямок руху. Ферзь може ходити як завгодно, тому його форма сферична. Слони мають Х-подібну форму, тура — кубічну. Дивлячись на ці фігури, ви можете майже інтуїтивно згадати або вивчити правила гри. Такий підхід до створення речей — чи не найяскравіша демонстрація прикладних принципів Баугаузу, яку Гартвіґ втілив у своїй шаховій дошці.

Фільм Bauhaus Spirit: 100 Years of Bauhaus розповість про життя студентів Баугаузу, шалені костюмовані вечірки, зіркових викладачів на кшталт Василя Кандинського та Пауля Клее, роль жінок у становленні школи та сміливі ідеї, які змогли розлетітися світом ще до того, як німецькі націонал-соціалісти домоглися закриття школи.

Це дещо більше, ніж чергова документальна стрічка про Баугауз, його радше можна порівняти з глибоким зануренням у суть речей у сучасній культурі.

Інтро від CANactions School

Партнер показу: Goethe-Institut в Україні

8 грудня, 19:00

реж. Вім Вендерс

Німеччина, Франція, 1987 (відреставрована версія)

Мова: німецька та англійська з українськими субтитрами

Після восьми років життя за океаном Віму Вендерсу довелося по-новому вивчати власну батьківщину. Стрічка «Небо над Берліном» стала дзеркальним відбитком того, як Вендерс відбудовував свої стосунки з Німеччиною та власним дитинством.

Його сценарій радше нагадував поему, побудовану не за принципами режисури, а на інстинктах і почуттях. Разом із легендарним французьким оператором Анрі Алеканом вони створили один з головних кіношедеврів того часу, що отримав найпрестижніший приз кінофестивалю у Каннах.

Разом з австрійським письменником Петером Гандке, який цього року отримав Нобелівську премію з літератури, він створив «Небо над Берліном» — один з найоригінальніших фільмів в історії кіно. Картина одразу ж не вписалася в рамки кінематографа та стала своєрідним радикальним експериментом, що поєднав у собі непоєднуване: документальну фактуру Берліна і його жителів, додавши до неї казку про ангела, що закохався у циркову гімнастку. І попри загальне захоплення, цей фільм значно складніший, ніж здається, а його романтичний сюжет — лише прикриття.

Це фільм про несумісність реальності й штучно створеної фантазії та недієздатність будь-якого ідеалізму у невблаганно мінливому світі, сповненому зла.

Партнер показу: Посольство Австралії в Україні

8 грудня, 17:00

реж. Аннекатрін Гендель

Німеччина, 2019

Мова: німецька з українськими субтитрами

«Ні, не сьогодні» — мабуть, найвідоміша фраза, за якою знають Свена Марквардта. Вже багато років він оберігає спокій легендарного техно-клубу Berghain, прискіпливо обираючи тих, кому дозволить потрапити до найвідомішого клубу Європи.

Але жорстким і принциповим Свен буває лише під час своєї зміни фейсконтрольника у Berghain. Мало хто знає, що його найбільше захоплення — фотографія. Ще задовго до падіння Берлінської стіни він досліджував субкультури Східного Берліна та їхніх найяскравіших персонажів, фотографуючи на чорно-білу плівку. Він був не лише спостерігачем, але й безпосереднім учасником берлінської панк-сцени, де й знаходив героїв для своїх сюжетів. Після років нічного життя Свен все більше присвячує себе фотографії, працюючи над портретами своєї подруги й за сумісництвом улюбленої моделі Домінік Голленштайн.

Разом вони згадують молоді роки та те, як жилося бунтівній творчій молоді у НДР. Вони також згадають свого друга й фотографа з панк-тусовки Роберта Паріша, який був одним з улюблених моделей Маквардта. Фотографії Паріша із зображенням берлінських пустирів та фасадів стали символами трансформації Берліна, якої зазнавало місто протягом 30 років. Здається, відбиток того розколу у суспільстві все ще простежується характері — вони й досі залишаються тими бунтівниками, що намагаються бути несхожими ні на кого.

Партнер показу: Goethe-Institut в Україні

7 грудня, 21:00

реж. Аян Форсайт та Джейн Поллард

Велика Британія, 2014

Мова: англійська з українськими субтитрами

Нік Кейв влаштовує велике святкування власного 20 000 дня від свого народження, куди запрошує і тебе.

Світ Ніка Кейва — готичний нуар з ледве помітними біблейськими алюзіями та драма, на яку автор дивиться з неприхованою іронією.
Ранок. Нік розплющує очі, встає з ліжка, чистить зуби, вдягається, випиває каву, сідає у свій «Ягуар» й вирушає у студію,. Під час рутинних ритуалів його супроводжує внутрішній голос, який виголошує банальні мудрості. А камера навіть не намагається вдавати, що фільмує справжнього Кейва.

Фільм, який, здається, не приховував інсценування чергового «одно дня з життя» перетворюється на грандіозну ретрансляцію речей, без яких не можна уявити Кейва. Саме вони наповнюють його життя сенсом і дають сили. Феєричний фінал зі зніманням його виступу у сіднейській опері — це і є справжнє реаліті-шоу, яке відкриває якусь досі небачену дійсність і по-новому розкриває силу таланту геніального артиста.

Коли він розмовляє з Всесвітом, нам це здається вкрай пафосним, проте ми пробачаємо його, бо щойно бачили, наскільки відвертим Нік Кейв може бути, коли не грає на камеру. Після побаченого ми пробачимо йому будь-які дурниці.

Інтро від Сергія Кейна, Comma

Партнер показу: Посольство Австралії в Україні

7 грудня, 19:00

реж. Ярема Малащук, Роман Хімей, Дженн Нкіру, Джош Блааберґ, Ву Цан

Україна, США, Італія, Велика Британія, 2019

Мова: англійська з українськими субтитрами

Dedicated To The Youth Of The World 2 by Yarema Malashchuk, Roman Himey

У фабулі фільму — рейв Схема та молодь, що опиняється по той бік камери на наступний ранок після кількагодинного рейву. Кілька разів на рік вечірки в кіностудії Довженка перетворюються на майже театральне дійство — тисячі рейверів скоріше походять на живий організм, що раз по раз завмирає й оживає з новою силою під акомпанемент світла прожекторів та аритмічної музики Станіслава Толкачова. Для київської молоді Схема — це місце втечі від буднів та маніфест неприйняття реальності. Фінал стрічки завершується портретами людей, що пережили короткочасну утопію. Здається, після подібного «очищення» вони більше не готові приймати його застарілу реальність.

Black to Techno by Jenn Nkiru

Distant Planet: The Six Chapters of Simona by Josh Blaaberg

Into a Space of Love by Wu Tsang

Три короткі фільми про головні феномени електронної сцени 90-х: детройтське техно, нью-йоркську хаус-сцену та італо-диско в контексті культурної революції, у якій електронній музиці відводилася чи не найголовніша роль.

Партнер показу: Схема

7 грудня, 17:00 (SOLD OUT)

8 грудня, 21:20

реж. Нільс Больбрінкер та Томас Тільш

Німеччина, 2018

Мова: німецька з українськими субтитрами

Сприяти розвитку суспільства за допомогою мистецтва — саме такою була офіційно задекларована мета Баугаузу. Філософія школи полягала у тому, що прикладне мистецтво мало відповідати потребам «нової людини», для чого перший директор Баугаузу Вальтер Ґропіус збирався об’єднати найрізноманітніші види мистецтва й ремісництва.

Маніфест Баугаузу — повна відмова від декоративності на користь функціональності, стирання межі між художниками та ремісниками. Будь-який художник має знати прикладні техніки, вміти працювати руками, а отже, розуміти структуру й призначення кожного об’єкту, над яким працює. Саме функціональність стала основою усіх предметів та архітектурних проєктів, що створювалися учнями й майстрами Баугаузу.

Згадайте хоча б шахи Гартвіґа — форма кожної фігури вказує на її можливий напрямок руху. Ферзь може ходити як завгодно, тому його форма сферична. Слони мають Х-подібну форму, тура — кубічну. Дивлячись на ці фігури, ви можете майже інтуїтивно згадати або вивчити правила гри. Такий підхід до створення речей — чи не найяскравіша демонстрація прикладних принципів Баугаузу, яку Гартвіґ втілив у своїй шаховій дошці.

Фільм Bauhaus Spirit: 100 Years of Bauhaus розповість про життя студентів Баугаузу, шалені костюмовані вечірки, зіркових викладачів на кшталт Василя Кандинського та Пауля Клее, роль жінок у становленні школи та сміливі ідеї, які змогли розлетітися світом ще до того, як німецькі націонал-соціалісти домоглися закриття школи.

Це дещо більше, ніж чергова документальна стрічка про Баугауз, його радше можна порівняти з глибоким зануренням у суть речей у сучасній культурі.

Інтро від CANactions School

Партнер показу: Goethe-Institut в Україні

6 грудня, 21:00

реж. Йоганн Шафф

Німеччина, 2018

Symphony Of Now — це своєрідниий реверанс у бік іншого легендарного фільму — «Берлін — симфонія великого міста» Вальтера Руттмана, який майже 100 років тому так само зафільмував життя німецької столиці.Також фільм Шаффа прийнято вважати відповіддю стрічці «Берлін, я люблю тебе», що був негативно сприйнятий жителями Берліна як такий, що не відповідає справжньому духу міста.

Годинний, але надзвичайно насичений та ритмічний фільм про те, чим живе культурна столиця Європи. У стрічці Йоганна Шаффа є все, чого так бракує портретам міст, щоб ті бодай трохи походили на справжню мандрівку. Наповнені молоддю вулиці, мальовничі пейзажі, панорами та жителі Берліна, які живуть моментом — нарешті одне з найкращих міст планети отримало документальний фільм, на який воно давно заслуговувало. 

Музика Symphony of Now вартує окремого абзацу — над саундтреком до стрічки працювали Франк Відеман з дуету Âme, Alex.Do, Modeselektor, Томас Фельман та Самон Кавамура. Разом із Шаффом вони створили бездоганне поєднання візуального та музичного — здається, це найкраща формула, аби правильно відчути серцебиття Берліна. 

Symphony Of Now — це зізнання у почуттях до такого неідеального, але найкращого (як ви можете зрозуміти з нашої програми) міста на планеті.

6 грудня, 19:00

реж. Джеремі Деллер

Велика Британія, 2019

Мова: англійська з українськими субтитрами

Уявити Британію 80-х та 90-х без рейвів так само неможливо, як от уявити Лондон без даблдекерів або Біг-Бену. Тож не дивно, що режисер Джеремі Деллер назвав свій фільм «Неповною історією Британії». Для жителів туманного Альбіона рейв став новим футболом та новою релігією. 

Але що популярнішими ставали рейви, то більше уваги британського істеблішменту було до нього прикуто. І поки рейви перекидалися по Британії зі швидкістю полум’я, поліція все жорсткіше боролася з тими, хто намагався влаштувати незаконну вечірку.

Стрічка Джеремі Деллера — ностальгічна подорож у ‘Summer of Love’, одну з наймасштабніших подій, під час якої на Трафальгарській площі зібралося понад 100 тисяч рейверів, сквотерів, екоактивістів і громадських активістів. Вони спробували пройти аж до Гайд-парку у супроводі кількох саунд-систем, але були зупинені загонами спеціального призначення. Це була остання та наймасовіша мобілізація представників британської контркультури проти істеблішменту. 

Цю розповідь Деллер перетворив на годинну лекцію, яку він особисто прочитав перед старшокласниками звичайної англійської школи. Він наголошує на історичному значенні розквіту рейвів у контексті «тетчеризму» і соціальних катаклізмів. Він не розповідає про знакових музикантів того часу чи стиль рейверів — натомість він показує кадри з шахтарських страйків, апелює до марксистської теорії, транслюючи очевидну, але дуже важливу істину: майже все, що ми робимо, (і рейви не виняток) — це політика.

Партнер показу: Схема

5 грудня, 21:00

реж. Жан-Мішель Векк’є

Німеччина, 2019

Мова: французька та англійська з українськими субтитрами

В історії моди саме Пітера Ліндберґа вважають родоначальником феномена супермоделей. Фотографії Ліндберґа не лише перетворили його героїнь на суперзірок, а й спровокували справжню революцію у світі модної фотографії. Він одним із перших почав втілювати в життя концепції наративних зйомок, відмовившись від великої кількості одягу та макіяжу й змістивши фокус на обличчя моделей. Йому не подобалися глянцеві фото — навпаки, він робив так, аби герої його знімків виглядали як живі люди, а не відретушовані манекени.

«Пітер Ліндберґ. Жіночі історії» — стрічка не лише про моду, fashion-фотографію та зйомки для журналу Vogue, а й про художній бекґраунд одного з найкращих фотографів сучасності. До того, як стати зіркою світу моди, Ліндберґ навчався в Берлінській академії мистецтв; він обожнював Ван Гога, і, надихаючись роботами Джозефа Кошута, виставляв у галереях власне концептуальне мистецтво.

Чому та як він став митцем? Де шукав натхнення? Як це, стояти по той бік його об’єктива? Зірки, акторки, музи, моделі та близькі жінки Ліндберґа — усі вони діляться своїми історіями стосунків із Ліндберґом, які, подібно до мозаїки, складаються у яскравий портрет одного з найвидатніших фотографів нашого часу.

5 грудня, 19:00

реж. Тайлер Місом та Патрік Вальдроп

США, 2019

Мова: англійська з українськими субтитрами

Якщо ви народились у 80-ті або на початку 90-х, то найімовірніше були свідками часів, коли доводилося цілий день чекати біля телевізора, щоб почути улюблену пісню. Це були часи, коли значимість музики важко було переоцінити. Це був золотий час MTV, якому вдалося змінити цілі покоління й залишити неабиякий слід у сучасній поп-культурі.

Але це все було у 2000-ті. А от у 1981 році поява MTV стала чимось абсолютно інопланетним — навіть у прогресивній Америці не було свого каналу для молоді. Тож не дивно, що він став чимось на кшталт молодіжної релігії, а музиканти й режисери вважали його найважливішим майданчиком, що був готовий показати всій Америці їхні сміливі та концептуальні ідеї.

«Я хотів показати те, як MTV просто на очах змінювало поп-культуру та наше ставлення до музики. І попри те, що ми були молодими й часом рухались майже наосліп, нам вдалося не лише створити музичний канал, а й раз і назавжди змінити всю індустрію. Впродовж років нас дивилися мільйони, але побачити, як це відбувалося зсередини, — абсолютно новий досвід».

I Want My MTV — ностальгічна подорож до початку становлення головного музичного каналу, вплив якого на молодь і досі відчутний далеко за межами Сполучених Штатів.

4 грудня, 21:00

реж. Ґері Гаствіт

США, 2018

Мова: німецька з українськими субтитрами

Осягніть кімнату поглядом. Найімовірніше, ви одразу ж помітите щось, до чого був причетний геній Дітера Рамса. Ми часто навіть не усвідомлюємо масштаб його впливу на дизайн речей, що оточують нас щодня. Його цілком справедливо вважають одією з найважливіших і найвпливовіших фігур в історії промислового дизайну. Протягом 33 років він був головним ідеологом Braun — німецької компанії, що випускала товари широкого вжитку. 

За 50 років в індустрії продуктового дизайну, Дітер Рамс залишив чи не найбільший спадок у своїй сфері — його продуктами користувалися мільйонів людей, табагато хто з нас мав вдома спроєктовані ним кавоварки, стереосистеми, калькулятори або будильники. Та навіть ту саму зубну щітку Oral-B.

Здається, технології крокують уперед, а ми все продовжуємо згадувати Рамса.
Саме він сформулював «Десять принципів хорошого дизайну», що витримали перевірку часом, ісьогодні їх використовують найуспішніші компанії світу.

Речі, які він проєктував, мали неабиякий вплив на повсякденність — недарма працю Рамса порівнюють із сьогоднішнім впливом продуктів Apple. Але сьогодні його погляди стали більш радикальними — Дітер вважає, що якби сьогодні він почав життєвий шлях знову, то взагалі б не займався дизайном.

Інтро від Андрія Кравчука, Zavod Shop

Партнер показу: Goethe-Institut в Україні

4 грудня, 19:00

з 12 грудня у кінотеатрах

реж. Девід Дітль

Німеччина, 2019

Мова: німецька з українськими та англійськими субтитрами

Свен Марквардт, Смайлі Болдвін та Франк Кюнстер були свідками зародження нічного життя німецької столиці. Отримавши свою славу завдяки роботі у Berghain, Delicious Donuts та King Size наприкінці 90-х, вони й сьогодні продовжують боронити підступи до найкращих техно-клубів міста. Ці три незвичайні персонажі — представники кардинально різних прошарків суспільства, але їх усіх однаково зачарувала атмосфера нічного життя Берліна. Відтоді про них рознеслася слава найсуворіших фейсконтрольників, що відбирають відвідувачів у найпопулярніші нічні клуби міста.

Для Берліна вони стали напівбогами та провідниками у світ найбажаніших вечірок. Але режисеру Девіду Дітлю вдалося показати їх і з іншого боку, балансуючи між нічним і повсякденним, робочим та особистим. Перш за все, ітиметься про Свена Марквардта — легендарного фейсконтрольника клубу Berghain, який вже багато років заворожує своїм спокоєм та вмінням тактовно сказати «ні». За маскою його татуювань і пірсингу ховається вразлива душа відповідальної й сумлінної людини, яка жартує, що після смерті обов’язково відстоїть чергу в босхівському пеклі й зрештою не пройде фейс-контроль.

Q&A з героєм фільму Франком Кюнстером

Партнер показу: Goethe-Institut в Україні