КІНОТЕАТР «ЖОВТЕНЬ», 20 ГРУДНЯ
КІНОТЕАТР «КІНОПАЛАЦ», 17 ГРУДНЯ
У 2008 році, коли аналогова фотографія стрімко втрачала актуальність, ексцентричний австрійський біолог наважився на авантюру в дусі двобою між Давидом та Голіафом: він вирішив урятувати останню в світі фабрику Polaroid.
КІНОТЕАТР «ЖОВТЕНЬ», 20 ГРУДНЯ
КІНОТЕАТР «КІНОПАЛАЦ», 20 ГРУДНЯ
A Dog Called Money, один із головних фільмів торішнього Берлінале — це колаборація співачки Пі Джей Гарві та воєнного кореспондента Шеймуса Мерфі, що стала своєрідним кінощоденником про мандрівку Афганістаном і Косово та запис альбому. Емоції та враження, пережиті під час подорожі через три зони бойових дій, перетворилися на вірші та музику, що стали основою для альбому The Hope Six Demolition Project.
Їхня робота зазвичай залишається поза увагою публіки, проте спробуйте прибрати її хоча б з одного епізоду, як уся магія кіно зникне. Саме звук — друга головна річ у кіно після великого екрана.
«Здіймаючи хвилі: мистецтво звуку в кіно» — це захоплива історія еволюції звуку у кіно. Звук та звуковий дизайн здолали тернистий шлях — від першого голосу Ела Джолсона у стрічці «Співак джазу» та левового ричання, записаного Мюрреєм Співаком (так, це його справжнє прізвище) для «Кінг-Конга» до лазерних двобоїв у «Зоряних війнах» і психоделіки акустичних ландшафтів «Апокаліпсиса сьогодні».
Інсайди та історії культових режисерів на кшталт Лукаса, Спілберга, Лінча, Барбари Стрейзанд та Софії Копполи, разом з якими ми спробуємо дослідити еволюцію звуку у кіно, аби зрозуміти його глобальне значення для світового кінематографа.
КІНОТЕАТР «ЖОВТЕНЬ», 18 ГРУДНЯ
КІНОТЕАТР «КІНОПАЛАЦ», 18 ГРУДНЯ
П’ять героїв стрічки — Рікардо Вільялобос, Роман Флюгель, Sonja Moonear, Ata та Move D. Усіх їх зараз називають піонерами німецького техно.
Саме музиканти й діджеї розповідають глядачеві про розвиток електронної музики та нічного життя в Німеччині протягом останніх 25 років. Оператор фільму, Франк Грібе, знімав зокрема «Біжи, Лола, біжи» та «Хмарний атлас». У першій сцені фільму його камера сфокусована на музичному обладнанні: клавіатури, дроти, підсилювачі, консолі, контролери — це мешканці студії Рікардо Вільялобоса. У такому звичному для себе середовищі кожен з героїв отримав часу вдосталь, аби поговорити про те, що привабило їх у техно та як клубна сцена стала справжнім тягарем 90-х.
КІНОТЕАТР «ЖОВТЕНЬ», 17 ГРУДНЯ
КІНОПАЛАЦ «КОПЕРНІК» 19 ГРУДНЯ
Композитор Макс Ріхтер, жива легенда неокласики та постмінімалізму, писав свій 8-годинний альбом-колискову «Sleep» вночі. Вдень працював над саундтреками для «Прибуття» Дені Вільнева, серіалом «Залишені» та «Островом проклятих» з Ді Капріо. А от виконав його ще з тим розмахом: у Гранд-парку в Лос-Анджелесі, лондонському музеї Wellcome та берлінському культурному центрі Kraftwerk. Для глядачів майстрували справжній табір з ліжками — сон аудиторії заохочувався. Не спати під час цього концерту належало тільки музикантам.
«Sleep» — це не лише тихий бунт проти пришвидшення світу, у якому фокус уваги вимірюється секундами. «Сон Макса Ріхтера» більше схожий на півторагодинну колискову, яку варто дивитися з широко розплющеними очима.
